ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ БАКАЛАВРА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

​

Формування в студентської молоді культури здорового способу життя

Здоровий спосіб життя – це реалізація комплексу єдиної науково обґрунтованої медико-біологічної і соціально-психологічної системи профілактичних заходів, у яких важливе значення має правильне фізичне виховання, належне поєднання праці й відпочинку, розвиток стійкості до психоемоційних перевантажень, подолання труднощів, пов`язаних зі складними екологічними умовами життя і усунення гіпокінезії. Формування загальної культури особистості в сучасному суспільстві виступає центральною потребою системи освіти. Провідне місце у вирішенні цієї проблеми займає формування культури здорового способу життя, культури здоров’я особистості, що є складовою її загальної культури.

На формування системи знань і умінь в області пізнання дитини самої себе, своїх можливостей і способів їх розвитку найбільший вплив надають освітні установи, на які покладаються завдання з формування культури здорового способу життя, виходячи з соціальних основ здоров'я та усвідомлення відповідальності суспільства за здоров'я дітей.

Формування культури здорового способу життя в студентів має свої принципові відмінності від її формування в інших соціальних верств населення в силу того, що здійснюється в навчальному процесі. З огляду на те, що об'єктом впливу й суб'єктом діяльності є практично сформована особистість, особливого значення набувають її свідомість і цільова настанова на характер трудової діяльності. Культура здорового способу життя студентів розглядається не як самоціль, а як необхідна умова його успішної різнобічної діяльності. Тому необхідним є вдосконалення навчального процесу, створення відповідних умов для одержання студентами медичних, валеологічних, здоров’язберігаючих, соціально-гігієнічних знань, формування в них навичок і звичок культури здорового способу життя.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ СПЕЦІАЛІСТА У СИСТЕМІ «ЛЮДИНА –ЛЮДИНА»

​

РОЛЬ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ В РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

​

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

​

ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Розвиток соціальної роботи в Україні показав необхідність професіоналізації цієї гуманної практики, що, в свою чергу, вимагає підвищеної уваги до формування професійної компетентності фахівця соціальної сфери.

Процес професійного становлення розглядається як складова частина загального розвитку особистості, у процесі її неперервного розвитку і самовдосконалення. При цьому стійке професійне становлення ми розуміємо як дійсно поліструктурну якість особистості, яка визначається змістом та взаємозв’язками її складових частин, які системно обумовлюють у майбутньому успішність засвоєння студентами цілої низки знань та умінь з обраної професії працівника соціальної сфери, та їх продуктивного ставлення до неї. Але сучасність вимагає не лише володіння знаннями та певними уміннями та навичками, а в першу чергу усвідомлення життєвих цінностей, життєвої мети, що є важливими складовими компетентності людини. Саме це ставить принципово нові завдання перед системою професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.

В статті розглянуто психологічні аспекти професійного становлення фахівця соціальної сфери, проаналізовано основні стадії розвитку людини як суб’єкта праці, етапи у формуванні професійних здібностей у процесі оволодіння професією та різні підходи до періодизації становлення професійної придатності фахівця, які, як показує їх аналіз, виходять із дещо різних засад і доповнюють один іншого. Аналіз відповідної літератури показує, що трактування складових професійного становлення у різних дослідників має певні відмінності, хоча й суттєвих протиріч при цьому також не спостерігається.

Як особлива форма свідомості професійна свідомість змінюється разом із професійним розвитком особистості. Вона формується й розвивається протягом усіх етапів професіогенезу особистості, і у кожний конкретний момент вона характеризує стан цього розвитку. Професійна свідомість репрезентує характер і рівень професіогенезу, і є необхідною для виконання професійних функцій.

Ефективність роботи в соціальній сфері розглядається як максимально можливе в даних умовах досягнення цілей по задоволенню соціальних потреб населення при оптимальних витратах.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ УЧНІВ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Використання процедури педагогічного моделювання у підготовці майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки учнів розглядається як реальний інструмент підвищення фахової компетентності. Метод моделювання дає нам практичну можливість взяти до уваги усі прорахунки в організації навчально-виховного процесу у ВНЗ та сприятиме нівелюванню другорядних чинників, які супроводжують процес професійної підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери. Як наслідок, визначено та встановлено чіткі структурно-функціональні взаємозв’язки через об’єднання складових моделі у конкретні функціональні блоки (цільовий, змістовий, процесуальний та результативний), які об’єднані в єдине ціле, причому внутрішня структура кожного із виокремлених блоків має свої конкретні складові, які комплексно впливають на практичні механізми формування готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки.

Структурно-функціональну модель підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки учнів розглядаємо як узагальнений та абстрактно-логічний образ, що становить собою схематичний підхід до активного вдосконалення теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі профілактики адикцій на основі конкретних механізмів відповідно до поставленої мети, яка орієнтована на досягнення позитивного результату у попередженні адикцій.

Чинником ефективності розробленої моделі виступає прогнозування результату, який передбачає належний рівень професійної підготовки майбутніх фахівців та включає практичні механізми, які сприятимуть формуванню показників усіх компонентів (мотиваційно-комунікативного, інформаційно-когнітивного, процесуально-рефлексивного) готовності до профілактики адиктивної поведінки.

РОЗВИТОК СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «ОСВІТА ДОРОСЛИХ» У МЕЖАХ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»

​

ПРОФЕСІЙНА АДАПТАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

​

РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ СОЦІАЛЬНО-РЕФЛЕКСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті висвітлено методологічні підходи щодо розуміння сутності проблеми формування соціально-рефлексійної компетентності у студентів вищого педагогічного закладу. У розширеному концептуальному полі проаналізовано теоретичні положення сучасної науки з проблеми досліджуваного явища. Здійснено аналіз теоретико-методологічних засад та підходів щодо сутності поняття соціально-рефлексійної компетентності майбутніх учителів у процесі навчання. Розкрито зміст понять «компетентність», «рефлексивна компетентність», «соціальна компетентність», «соціально-рефлексійна компетентність». У світлі компетентнісного підходу наведено основні уявлення науковців щодо феномену професійної компетентності фахівця, подано узагальнене уявлення про її основні складові компоненти. Підкреслено значущість рефлексії як необхідного компоненту у різних наукових напрямах визначення професійної компетентності. Визначено основні структурні компоненти рефлексивної компетентності викладача вищої школи: особистісний, інтелектуальний, кооперативний, комунікативний.

На рівні перспектив подальшого дослідження проблеми формування соціально-рефлексійної компетентності майбутніх учителів набудуть положення щодо використання дидактичного потенціалу організації та здійснення навчання у вищій педагогічній школі з проекцією на цілеспрямоване формування соціально-рефлексійної компетентності майбутнього вчителя, рефлексійного аналізу освітньої соціально значущої діяльності як чинника соціалізації особистості.

Реалізація компетентнісного підходу в умовах сучасної освіти

​

Компетентнісний підхід до формування особистості та майбутнього працівника соціальної сфери

​